Підгледіла у v1snyk і собі захотілось занотувати про свій 2016.

Ну що ж, у 2016 я була щаслива, але про це не знала. У 2016 році мені було 35, я жила сама а маленькій квартирі моєї подруги (яка на той час жила і працювала за кордоном) на Позняках біля ТЦ Піраміда. Змінила роботу, тусила постійно то з новими колегами, то з старими, то всі разом ))). На вихідні я навідувалась на Троєщину до своїх батьків і брата. Мама кормила мене домашнею їжею, а потім ми з братом обмінювались своїми досягнення з гри на гітарі. Брат жив з батьками і теж був самотній. Я на той час ще брала уроки гри на електрогітарі раз на тиждень, тож нам було чим поділитись один з одним. Брат старший за мене на 7 років, він був змалечку провідником мене у світ музики. Це все було таким простим і буденним, зараз я відчуваю, що недооцінювала цінності тих вихідних, правда в тому що розуміти починаєш тільки тоді, коли втрачаєш. А я втратила батька в 2017, а брата в 2018. Але не буду зараз про це, може потім колись.

Правду кажуть, що якщо хочеш купити кохання - купи собаку. Так наприкінці грудня 2015 у мене з'явилась моя Йоко Оно (не та противна жінка про яку ви подумали). Йоко Оно цвергпінчер. Вона досі зі мною, нажаль постарішала за 10 років. Це любов на все життя, і я вже жалкую, що воно у собак таке коротке. Не хочу про це думати. А в 2016 вона була молода, ми з нею добре потоваришували, незважаючи на те, що вона умудрилась в один день згризти мені весь лінолеум в коридорі біля вхідної двері, поки я була на роботі. Але жіноча дружба, вона така, підступна... Йоко дуже ревнує мого чоловіка, хоче щоб вся його увага була тільки їй.

Зараз мої дві гітари та три гітари брата чекають на мене вже п'ятий! рік , на Троєщині. Я з мамою та Йоко переїхали в країну мого чоловіка з початком повномаштабної. У чоловіка теж є 2 гітари, але з 2018 я не бралась за гру. Може колись прийде цей час, але ще не можу. Ту маленьку квартиру, в якій я колись була щаслива в далекому 2016 подруга продала.

( Знайшла запис свій, 2015 року правда, символічний Pink Floyd-Time )