![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
memoryremains_uaПідгледіла у v1snyk і собі захотілось занотувати про свій 2016.
Ну що ж, у 2016 я була щаслива, але про це не знала. У 2016 році мені було 35, я жила сама а маленькій квартирі моєї подруги (яка на той час жила і працювала за кордоном) на Позняках біля ТЦ Піраміда. Змінила роботу, тусила постійно то з новими колегами, то з старими, то всі разом ))). На вихідні я навідувалась на Троєщину до своїх батьків і брата. Мама кормила мене домашнею їжею, а потім ми з братом обмінювались своїми досягнення з гри на гітарі. Брат жив з батьками і теж був самотній. Я на той час ще брала уроки гри на електрогітарі раз на тиждень, тож нам було чим поділитись один з одним. Брат старший за мене на 7 років, він був змалечку провідником мене у світ музики. Це все було таким простим і буденним, зараз я відчуваю, що недооцінювала цінності тих вихідних, правда в тому що розуміти починаєш тільки тоді, коли втрачаєш. А я втратила батька в 2017, а брата в 2018. Але не буду зараз про це, може потім колись.
Правду кажуть, що якщо хочеш купити кохання - купи собаку. Так наприкінці грудня 2015 у мене з'явилась моя Йоко Оно (не та противна жінка про яку ви подумали). Йоко Оно цвергпінчер. Вона досі зі мною, нажаль постарішала за 10 років. Це любов на все життя, і я вже жалкую, що воно у собак таке коротке. Не хочу про це думати. А в 2016 вона була молода, ми з нею добре потоваришували, незважаючи на те, що вона умудрилась в один день згризти мені весь лінолеум в коридорі біля вхідної двері, поки я була на роботі. Але жіноча дружба, вона така, підступна... Йоко дуже ревнує мого чоловіка, хоче щоб вся його увага була тільки їй.
Зараз мої дві гітари та три гітари брата чекають на мене вже п'ятий! рік , на Троєщині. Я з мамою та Йоко переїхали в країну мого чоловіка з початком повномаштабної. У чоловіка теж є 2 гітари, але з 2018 я не бралась за гру. Може колись прийде цей час, але ще не можу. Ту маленьку квартиру, в якій я колись була щаслива в далекому 2016 подруга продала.
Ticking away the moments that make up a dull day
Fritter and waste the hours in an offhand way
Kicking around on a piece of ground in your hometown
Waiting for someone or something to show you the way
Tired of lying in the sunshine, staying home to watch the rain
You are young and life is long, and there is time to kill today
And then one day you find ten years have got behind you
No one told you when to run, you missed the starting gun
And you run, and you run to catch up with the sun, but it's sinking
Racing around to come up behind you again
The sun is the same in a relative way, but you're older
Shorter of breath and one day closer to death
Every year is getting shorter, never seem to find the time
Plans that either come to naught or half a page of scribbled lines
Hanging on in quiet desperation is the English way
The time is gone, the song is over, thought I'd something more to say
Home, home again
I like to be here when I can
And when I come home, cold and tired
It's good to warm my bones beside the fire
Far away across the field
The tolling of the iron bell
Calls the faithful to their knees
To hear the softly spoken magic spells
v1snyk і собі захотілось занотувати про свій 2016. Ну що ж, у 2016 я була щаслива, але про це не знала. У 2016 році мені було 35, я жила сама а маленькій квартирі моєї подруги (яка на той час жила і працювала за кордоном) на Позняках біля ТЦ Піраміда. Змінила роботу, тусила постійно то з новими колегами, то з старими, то всі разом ))). На вихідні я навідувалась на Троєщину до своїх батьків і брата. Мама кормила мене домашнею їжею, а потім ми з братом обмінювались своїми досягнення з гри на гітарі. Брат жив з батьками і теж був самотній. Я на той час ще брала уроки гри на електрогітарі раз на тиждень, тож нам було чим поділитись один з одним. Брат старший за мене на 7 років, він був змалечку провідником мене у світ музики. Це все було таким простим і буденним, зараз я відчуваю, що недооцінювала цінності тих вихідних, правда в тому що розуміти починаєш тільки тоді, коли втрачаєш. А я втратила батька в 2017, а брата в 2018. Але не буду зараз про це, може потім колись.
Правду кажуть, що якщо хочеш купити кохання - купи собаку. Так наприкінці грудня 2015 у мене з'явилась моя Йоко Оно (не та противна жінка про яку ви подумали). Йоко Оно цвергпінчер. Вона досі зі мною, нажаль постарішала за 10 років. Це любов на все життя, і я вже жалкую, що воно у собак таке коротке. Не хочу про це думати. А в 2016 вона була молода, ми з нею добре потоваришували, незважаючи на те, що вона умудрилась в один день згризти мені весь лінолеум в коридорі біля вхідної двері, поки я була на роботі. Але жіноча дружба, вона така, підступна... Йоко дуже ревнує мого чоловіка, хоче щоб вся його увага була тільки їй.
Зараз мої дві гітари та три гітари брата чекають на мене вже п'ятий! рік , на Троєщині. Я з мамою та Йоко переїхали в країну мого чоловіка з початком повномаштабної. У чоловіка теж є 2 гітари, але з 2018 я не бралась за гру. Може колись прийде цей час, але ще не можу. Ту маленьку квартиру, в якій я колись була щаслива в далекому 2016 подруга продала.
Ticking away the moments that make up a dull day
Fritter and waste the hours in an offhand way
Kicking around on a piece of ground in your hometown
Waiting for someone or something to show you the way
Tired of lying in the sunshine, staying home to watch the rain
You are young and life is long, and there is time to kill today
And then one day you find ten years have got behind you
No one told you when to run, you missed the starting gun
And you run, and you run to catch up with the sun, but it's sinking
Racing around to come up behind you again
The sun is the same in a relative way, but you're older
Shorter of breath and one day closer to death
Every year is getting shorter, never seem to find the time
Plans that either come to naught or half a page of scribbled lines
Hanging on in quiet desperation is the English way
The time is gone, the song is over, thought I'd something more to say
Home, home again
I like to be here when I can
And when I come home, cold and tired
It's good to warm my bones beside the fire
Far away across the field
The tolling of the iron bell
Calls the faithful to their knees
To hear the softly spoken magic spells
