![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
memoryremains_uaДо середини лютого планується багато роботи. Набралась проектів, як собака блох, тепер треба розгрібати. А хочеться просто плести мереживо, а не "отето от всьо". Хоча дивний парадокс, працювати я себе через "не хочу" можу примусити, і досить успішно, а от якщо вмикається слово "треба" у творчий процес, то тут одразу виникає якийсь підсвідомий спротив. Через це я досі не змогла не те що монетизувати свої хобі, а навіть досягти якоїсь біль-менш стабільності у створенні контенту, хоча б.
От, наприклад, була задумка організувати магазин на Етсі для продажу цифрових туторіалів і описів для іграшок-амігурумі. Після записів відео, фото, складання схем, перекладу, тестування і т.п. я настільки вигоріла, що зараз під приводом "треба закрити 2025 рік, багато роботи" я відклала то все в картонну коробку, засунула її подалі у шафу і видихнула з полегшенням. Освітлювальна лампа на штативі стоїть в кутку і дивиться на мене з німим укором. А я після роботи просто хочу увімкнути якийсь розслабляючий подкаст і впасти в медитацію, а не псіхувати що руки знов вилізли з кадра, відео не вчасно сфокусувалось та інші супутні моменти. Те ж саме було з малюванням: в 2024 році я почала знімати рілси для інсти, і оцей весь маціон навколо зйомок мене вибив з малювальної колії, до якої я досі ніяк не можу повернутися. Хоча фотографувати і знімати відео просто так люблю.
Через це я й досі не можу зрозуміти, що з цього правдивіше:
«Займайся тим, що любиш, — і тобі ніколи не доведеться працювати» чи все-таки
«Як тільки монетизуєш хобі, рано чи пізно доведеться шукати собі нове хобі».
От, наприклад, була задумка організувати магазин на Етсі для продажу цифрових туторіалів і описів для іграшок-амігурумі. Після записів відео, фото, складання схем, перекладу, тестування і т.п. я настільки вигоріла, що зараз під приводом "треба закрити 2025 рік, багато роботи" я відклала то все в картонну коробку, засунула її подалі у шафу і видихнула з полегшенням. Освітлювальна лампа на штативі стоїть в кутку і дивиться на мене з німим укором. А я після роботи просто хочу увімкнути якийсь розслабляючий подкаст і впасти в медитацію, а не псіхувати що руки знов вилізли з кадра, відео не вчасно сфокусувалось та інші супутні моменти. Те ж саме було з малюванням: в 2024 році я почала знімати рілси для інсти, і оцей весь маціон навколо зйомок мене вибив з малювальної колії, до якої я досі ніяк не можу повернутися. Хоча фотографувати і знімати відео просто так люблю.
Через це я й досі не можу зрозуміти, що з цього правдивіше:
«Займайся тим, що любиш, — і тобі ніколи не доведеться працювати» чи все-таки
«Як тільки монетизуєш хобі, рано чи пізно доведеться шукати собі нове хобі».