![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
memoryremains_uaНа тижні не писалось, бо було багато роботи.
В суботу знов йшов дощ. Наче нам і дуже потрібно того дощу, але ж не на вихідних. Бо і так сиджу мінімум свої 8 жопо-годин за компом, а буває й всі 10, то ж хоч на вихідних потрібно рухатись, щоб зовсім не прирости до стільця. В суботу я пішла до перукаря, потім ми з чоловіком по дощі пройшлись до базарної вулиці, попили кави та й по тому.
В неділю нарешті було сухо і ми поїхали у невеличке курортне містечко Урла. Там серед малесеньких вузеньких вуличок на горі є місцина, яка дуже нагадує мені наш Андріївський узвіз у Києві. Називається Sanat Sokagı. Прикол в тому, що в Урлі є офіціна Sanat Sokagı, яка так і позначена на мапі, але це просто вулиця, і жодного митця там нема. Треба їхати на іншу, але нічого, з горем пополам знайшли.
Невеличка кафушка, де ми поснідали чибуреками. Цікаво, що турецькою "чі бюрек" дослівно означає "сирий пиріжок". Чому він сирий, загадка якась, адже вони смажені. На вулиці було так сонячно, що я зовсім не бачила, що на екрані телефона відбувається, тому фотки вийшли змазані, але мені так навіть більше подобається.
Люблю прогулюватись там саме зараз, коли туристичний сезон ще не почався, довольно просторо і не гамірно.
Трохи фоточок виробів місцевих майстрів
Гарненький будиночок
Якраз саме розпочався сезон артишоків, чоловік дуже любить, тож ми купили букетика. Ще вони продають самі серцевинки у баночках і почищені половинки для смаження. Але ми взяли цілі, буду готувати Enginar dolması
Далі поїхали на набережну, думали там випити кави, але з моря дув такий скажений вітер, що надовго ми не затримались. Хоча є у цих пустих пляжах якась своя чарівна краса...
В суботу знов йшов дощ. Наче нам і дуже потрібно того дощу, але ж не на вихідних. Бо і так сиджу мінімум свої 8 жопо-годин за компом, а буває й всі 10, то ж хоч на вихідних потрібно рухатись, щоб зовсім не прирости до стільця. В суботу я пішла до перукаря, потім ми з чоловіком по дощі пройшлись до базарної вулиці, попили кави та й по тому.
В неділю нарешті було сухо і ми поїхали у невеличке курортне містечко Урла. Там серед малесеньких вузеньких вуличок на горі є місцина, яка дуже нагадує мені наш Андріївський узвіз у Києві. Називається Sanat Sokagı. Прикол в тому, що в Урлі є офіціна Sanat Sokagı, яка так і позначена на мапі, але це просто вулиця, і жодного митця там нема. Треба їхати на іншу, але нічого, з горем пополам знайшли.
Невеличка кафушка, де ми поснідали чибуреками. Цікаво, що турецькою "чі бюрек" дослівно означає "сирий пиріжок". Чому він сирий, загадка якась, адже вони смажені. На вулиці було так сонячно, що я зовсім не бачила, що на екрані телефона відбувається, тому фотки вийшли змазані, але мені так навіть більше подобається.
Люблю прогулюватись там саме зараз, коли туристичний сезон ще не почався, довольно просторо і не гамірно.
Трохи фоточок виробів місцевих майстрів
Гарненький будиночок
Якраз саме розпочався сезон артишоків, чоловік дуже любить, тож ми купили букетика. Ще вони продають самі серцевинки у баночках і почищені половинки для смаження. Але ми взяли цілі, буду готувати Enginar dolması
Далі поїхали на набережну, думали там випити кави, але з моря дув такий скажений вітер, що надовго ми не затримались. Хоча є у цих пустих пляжах якась своя чарівна краса...
