На тижні не писалось, бо було багато роботи.
В суботу знов йшов дощ. Наче нам і дуже потрібно того дощу, але ж не на вихідних. Бо і так сиджу мінімум свої 8 жопо-годин за компом, а буває й всі 10, то ж хоч на вихідних потрібно рухатись, щоб зовсім не прирости до стільця. В суботу я пішла до перукаря, потім ми з чоловіком по дощі пройшлись до базарної вулиці, попили кави та й по тому.
В неділю нарешті було сухо і ми поїхали у невеличке курортне містечко Урла. Там серед малесеньких вузеньких вуличок на горі є місцина, яка дуже нагадує мені наш Андріївський узвіз у Києві. Називається Sanat Sokagı. Прикол в тому, що в Урлі є офіціна Sanat Sokagı, яка так і позначена на мапі, але це просто вулиця, і жодного митця там нема. Треба їхати на іншу, але нічого, з горем пополам знайшли.
( Далі трохи фото )
В суботу знов йшов дощ. Наче нам і дуже потрібно того дощу, але ж не на вихідних. Бо і так сиджу мінімум свої 8 жопо-годин за компом, а буває й всі 10, то ж хоч на вихідних потрібно рухатись, щоб зовсім не прирости до стільця. В суботу я пішла до перукаря, потім ми з чоловіком по дощі пройшлись до базарної вулиці, попили кави та й по тому.
В неділю нарешті було сухо і ми поїхали у невеличке курортне містечко Урла. Там серед малесеньких вузеньких вуличок на горі є місцина, яка дуже нагадує мені наш Андріївський узвіз у Києві. Називається Sanat Sokagı. Прикол в тому, що в Урлі є офіціна Sanat Sokagı, яка так і позначена на мапі, але це просто вулиця, і жодного митця там нема. Треба їхати на іншу, але нічого, з горем пополам знайшли.
( Далі трохи фото )