![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
memoryremains_uaВ Ізмірі майже не залишилось води. Одна дамба зовсім пересохла, в іншій залишилось шось близько 4% води (про всяк випадок скажу, що я зовсім не жаліюся, це проста констатація факту). Води в крані нема з 23 до 5 щодня, але у п'ятницю її не стало десь близько 15. Як виявилось - блискавка вдарила в водонапірну башту. В суботу зранку в крані не було води, бо виявляється від злив з гір у резервуар пішли потоки пересохшими руслами і скаламутили багато пилюки, тож комунальники чекали, щоб мул трохи осів на дно.
В суботу зливи продовжились, таке враження, що в Ізмірі вода була всюди, тільки не в крані.
Незважаючи на зливу, сидіти вдома було не варіант, тому що я за два тижні вдома безвилазно буквально приросла до компа.
Ми поїхали у сусіднє містечко Salihli. Воно знамените своїми гарячими термальними джерелами Kurşunlu Kaplıcaları, тож там не тільки дуже красиво, а помитися нарешті можна ))
Дуже було радісно побачити нарешті такий гучний потік, бо за нашого останнього візиту пару місяців тому, русло було печально пересохшим і поросшим травою. Ще й людей дощ розігнав, краса!
Подруга з Португалії розказала, що повені там наробили збитків, багато людей без житла залишилось. У Ізмірі це теж проблема, через зливи потоки з гір заливають місто досить швидко. Я питала в чоловіка, чи можливо цю енергію якось у мирне русло направити, щоб побільше води потрапляло у резервуар, а не на вулиці. Каже, що неможливо, бо резервуар вище рівня моря, а місто на рівні і т.п. Я хоч і не инженер, але, думаю, що краще б люди думали про те, як зберігати і накопичувати ресурси, воду, до прикладу, а не запасались зброєю чи ще якимсь непотрібом.
Дорогою додому хмари почали потроху розступатись і визирнуло сонце. Записала невелике відео на згадку. Не залила на ютуб собі, щоб не забанило за музику.
https://replay.dropbox.com/share/q6CvYvux3aGsSQAt
Хоч цією дорогою зараз ми їздимо декілька разів на рік, але, як показала практика, життя настільки не передбачуване, що через 10 років буденні справи сьогодні цілком можуть здатися екзотикою.
В суботу зливи продовжились, таке враження, що в Ізмірі вода була всюди, тільки не в крані.
Незважаючи на зливу, сидіти вдома було не варіант, тому що я за два тижні вдома безвилазно буквально приросла до компа.
Ми поїхали у сусіднє містечко Salihli. Воно знамените своїми гарячими термальними джерелами Kurşunlu Kaplıcaları, тож там не тільки дуже красиво, а помитися нарешті можна ))
Дуже було радісно побачити нарешті такий гучний потік, бо за нашого останнього візиту пару місяців тому, русло було печально пересохшим і поросшим травою. Ще й людей дощ розігнав, краса!
Подруга з Португалії розказала, що повені там наробили збитків, багато людей без житла залишилось. У Ізмірі це теж проблема, через зливи потоки з гір заливають місто досить швидко. Я питала в чоловіка, чи можливо цю енергію якось у мирне русло направити, щоб побільше води потрапляло у резервуар, а не на вулиці. Каже, що неможливо, бо резервуар вище рівня моря, а місто на рівні і т.п. Я хоч і не инженер, але, думаю, що краще б люди думали про те, як зберігати і накопичувати ресурси, воду, до прикладу, а не запасались зброєю чи ще якимсь непотрібом.
Дорогою додому хмари почали потроху розступатись і визирнуло сонце. Записала невелике відео на згадку. Не залила на ютуб собі, щоб не забанило за музику.
https://replay.dropbox.com/share/q6CvYvux3aGsSQAt
Хоч цією дорогою зараз ми їздимо декілька разів на рік, але, як показала практика, життя настільки не передбачуване, що через 10 років буденні справи сьогодні цілком можуть здатися екзотикою.