про Тіре

[memoryremains_ua]

Хочу підбити підсумки квітня. Він вийшов дуже домашній, але насичений. Спочатку був Великдень — один день я провела на кухні, готуючи, інший — приймала гостей. Ледь оговталась, як одразу день народження чоловіка — і знову той самий сценарій вихідного дня: готування, стіл, гості 🙂

Тому на треті вихідні ми вже твердо вирішили: ніяких домашніх посиденьок. І особливо — ніякого готування 🙂 Поїхали у Тіре — містечко недалеко від Ізміра. Тут невеликий потічок зробили у вигляді каскадів: вода стікає сходинками, утворює маленькі водоспади і зелені “басейни”. Все в тіні дерев, багато зелені, і навіть у спеку відчувається прохолода.
Цікаво, що це не дикий водоспад. Колись тут було звичайне джерело, а потім територію облаштували: зробили кам’яні рівні, доріжки, містки і додали кафе поруч. Вийшло щось середнє між природою і парком.
Можна просто пройтись, зробити фото або сісти в кафе біля води.

Далі після парку ми почали підніматись вулицями все вище і вище. У Туреччині, як правило, в містах центральні вулиці і багаті райони знаходяться на рівнині, а бідні будиночки туляться на горах, як ластівчині гнізда. Забрели у досить бідний, але чистенький квартал. Ці два фото квадратного формату я планую намалювати, мрію створити серію акварелей про наші подорожі.


Краєвид тут відкривається просто неймовірний

Далі хотіли піднятись ще вище, але дорогу перегородив страшний сторож, довелось відступити

Отакий занедбаний будинок трапився по дорозі

Взагалі дуже люблю такі місця, де не ступає нога туриста зазвичай. В них є якийсь затишок і тепло. Справжнє не інстаграмне життя з звичайними живими людьми...